Тема 5 Здоров’я людини. Надання першої допомоги при уражені людей.

Мета:  вивчити основні визначення здоров’я

• ознайомити з екологією харчових продуктів
• призначення першої долікарської допомоги та загальні принципи її надання

План проведення заняття.

1. Вступ
2. Основна частина:

- Основні визначення здоров'я

- Екологія харчових продуктів

       - Призначення першої долікарської допомоги та загальні принципи її надання.

  3. Закінчення.

Питання 1 Основні визначення здоров'я

Вивчення різних аспектів здоров'я як якісної цінності людини та суспільства, вивчення складних взаємозв'язків між чинниками навко­лишнього середовища та здоров'ям людей є важливим завданням дис­ципліни «Безпека життєдіяльності».

Здоров'я людей відноситься до числа як локальних, так і глобальних проблем, тобто тих, що мають життєво важливе значення як для кожної людини, кожної держави, так і для всього людства, де спостерігається найбільше загострення суперечностей, що породжуються поточними і очікуваними в майбутньому ситуаціями, де диспропорційні стани досягли або можуть досягти в перспективі катастрофічних наслідків.

Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) і соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров'я або в появі і розвитку хвороби, що у преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записано:

«Здоров'я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад». Таке ви­значення поняття «здоров'я» є найбільш чітким, зрозумілим і повним і охоплює насамперед біологічні, соціальні, економічні, наукові, етичні аспекти даної проблеми.

В системі «людина - здоров'я — середовище» визначається три взаємопов'язані рівні здоров'я — суспільний, групо­вий та індивідуальний.

Перший рівень — суспільний — характеризує стан здоров'я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві.

Другий — групове здоров'я, зумовлене специфі­кою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени.

Третій — індивідуальний рівень здоров'я, який сформовано як в умовах всього сус­пільства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.

Виділяють три рівні опису цінності "здоров'я”:

- Біологічний — початкове здоров'я передбачає досконалість саморе­гуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок макси­муму адаптації.

- Соціальний — здоров'я є мірою соціальної активності, діяльності ставлення людського індивіда до світу.

- Особливий психологічний — здоров'я є відсутністю хвороби, але швидше запереченням її, в значенні подолання (здоров'я не тільки стан організму, але і стратегія життя людини).

Здоров'я людини не можна розглядати як щось неза­лежне, автономне. Воно є результатом впливу природ­них, антропогенних та соціальних факторів. Гігантські темпи індустріалізації та урбанізації за певних соц­іальних умов можуть призвести до порушення екологі­чної рівноваги і викликати деградацію не тільки сере­довища, а й здоров'я людей.

               Ознаки здоров’я

   - нормальна функція організму на всіх рівнях його організації, органів, організму в цілому, гістологічних, клітинних та генетичних структур. нормальна поточність типових фізіологічних і біохімічних процесів, які сприяють вираженню та відтворенню

  - здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільнокорисній праці

 - динамічна рівновага організму і його функцій та чинників навколишнього середовища

   - здатність організму пристосовуватися до умов існування в навко­лишньому середовищі, що постійно змінюється (адаптація}, здатність підтримувати нормальну і різнобічну життєдіяльність п зберігати живу основу в організмі

   - відсутність хвороби, хворобливого стану або хворобливих змін, тобто оптимальне функціонування організму за відсутності ознак захворювання або будь-якого порушення

   - повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму, принцип його єдності, саморегулювання і гармонійної взаємодії всіх органів

Здоров'я людини залежить від багатьох факторів:

• кліматичних умов,
• стану навколишнього середовища,
• забезпечення продуктами харчування і їх цінності,
• соціально-економічних умов,
• медицини.

      Доведено, що приблизно на 50% здоров'я людини визначає спосіб життя. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода в сім'ї, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо.

      Негативно позначається на формуванні здоров'я і несприятлива еко­логічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природнокліматичні умови (частка цих чинників — до 20%).

      Істотне значення має стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще близько 20%, які визначають сучасний рівень здоров'я населення.

      Безпосередньо на охорону здоров'я з її низькою якістю медичної допомоги припадає всього 10% «внеску» в той рівень здоров'я населен­ня, що ми його сьогодні маємо.

Питання 2  Екологія харчових продуктів

Екологічна чистота продуктів харчування та питної води – один з основних факторів, які визначають стан здоров’я людини.

До 80 % шкідливих речовин надходить до організму людини з їжею та напоями

Харчові продукти забруднюються

• Пестицидами та стимуляторами росту
•  Нітратами, нітритами та нітрозамінами
• Важкими та рідкісними металами
• Радіоактивними елементами
• Токсинами та мікроорганізмами
• Антибіотиками та гормонами
• Іншими речовинами органічної та неорганічної природи.

Харчові добавки, як можливі забруднювачі

   Харчові добавки – це речовини, або група речовин, що не є основними харчовими продуктами і які спеціально додаються до складу продуктів

  Значна частина синтетичних харчових добавок, як правило, є токсичними, а тому забороненими для використання. Крім того, особливу увагу звертають на забруднення харчових добавок супутніми токсичними речовинами.

До харчових добавок належать речовини, що:

• покращують зовнішній вигляд продуктів (барвники, освітлювачі, загусники, в’яжучі речовини та ін.);
• речовини, що подовжують термін зберігання продуктів (консерванти, інгібітори, антиоксиданти, синергічні речовини);
• змінюють фізичні властивості продуктів (поверхнево-активні речовини);
• поліпшують смак і аромат (ароматичні, підкислюючі речовини, кислоти, цукри та ін.);
• підвищують харчову цінність продуктів (мікро- і макроелементи, вітаміни, біологічно активні речовини) .

    Використання харчових добавок (особливо синтетичних) виправдане лише тоді, коли досягається технологічний, економічний та соціальний ефект і коли їх не можна замінити.

Забруднення харчових продуктів пестицидами

Пестициди – загальна назва різних хімічних засобів, призначених для боротьби з шкідливими організмами рослинного та тваринного походження, або зміни фізіологічного стану сільськогосподарських культур.

Значна частина пестицидів здатна до кумуляції. Існує два типи кумуляції: матеріальна (характеризується накопиченням в організмі токсичних речовини та їх метаболітів) і функційна (супроводжується накопиченням патологічних ефектів).

Нітрати, нітрити та нітрозаміни в продуктах харчування

Нітратний та амонійний азот є основним джерелом азотного харчування рослин. Надходження їх у рослину розглядається як необхідний процес азотного метаболізму.

Нітрати дуже поширені у природі, тому щоденне вживання людиною нітратів з продуктами харчування неминуче.

Небезпечним є надходження в організм надмірної кількості нітратів.

Хімізм та механізм токсичної дії нітратів полягає у кисневому голодуванні, що розвивається внаслідок порушення транспортування кисню кров’ю, а також у пригніченні ферментативних систем, які беруть участь у процесах тканинного дихання.

Заходи щодо зменшення нітратів і нітритів у харчових продуктах:

• оптимізація азотного удобрення та суворе додержання технологій вирощування сільськогосподарських культур;
• технологічна обробка рослинної сировини та продуктів її переробки (миття, вимочування, варіння, смаження, квашення, маринування).

Основні шляхи запобігання забруднення харчових продуктів:

1. Широкодоступна, постійна та оперативна інформація про дійсний хімічний склад, придатність та безпечність усіх харчових продуктів.
2. Оптимізація та контроль за використанням азотних добрив, які є причиною нагромадження у сільськогосподарських продуктах і кормах нітратів, нітритів та нітрозамінів.
3. Обмеження, а в окремих випадках і заборона, на використання засобів захисту рослин, деяких добрив, які призводять до забруднення сільськогосподарських продуктів шкідливими речовинами.
4. Запобігання випадкам аварійних викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище.
5. Наукове обґрунтування та беззастережне дотримання державних стандартів, що регламентують вміст, чи недопустимість вмісту шкідливих речовин у продуктах харчування.
6. Створення спеціальних державних санітарно-контрольних лабораторій для визначення екологічної чистоти харчових продуктів.
7. Підготовка кваліфікованих спеціалістів у галузі екології та екологічного захисту продуктів харчування.
8. Проведення наукових досліджень та створення державних програм, спрямованих на поліпшення загальної екологічної ситуації в Україні.

Питання 3 Призначення першої долікарської допомоги та загальні принципи її  надання

За даними ВООЗ, близько 30% осіб, які загинули внаслідок нещас­них випадків та НС, могли б бути врятовані, якби їм своєчасно і правиль­но надали першу долікарську допомогу, здійснили заходи щодо оживлення або своєчасно забезпечили доставку до медичного закладу. Своєчасно на­дана та правильно проведена перша долікарська допомога не лише рятує життя потерпілому, а й забезпечує подальше успішне лікування, запобігає розвиткові важких ускладнень, а після завершення лікування зменшує втрату працездатності або ступінь каліцтва.

      Перша долікарська допомога — це комплекс простих термінових дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.

      При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами: 

• правильність,
• доцільність,
• швидкість,
• продуманість,
• рішучість,
• спокій, дотримуючись, як правило, наступної послідовності:

-  усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмо­сфери чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати із води);

- оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів щодо його спасіння;

- виконати необхідні дії щодо спасіння потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти по­в'язку тощо);І викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для транс­портування потерпілого в найближчу медичну установу;

- підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам'ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

      Виконуючи перелічені вище дії, необхідно бути уважним і обережним, щоб не заподіяти шкоду собі і не завдати додаткової травми потерпілому. Особливо це стосується тих випадків, коли потерпілого необхідно звільни­ти з-під дії електричного струму, з-під завалу, винести з палаючого при­міщення, при рятуванні утопленика. Якщо допомогу надають кілька осіб, деякі з зазначених вище дій можна виконувати паралельно.

      Людина, яка надає першу допомогу, повинна знати основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини, загальні принципи надання першої долікарської допомоги і її прийоми стосовно характеру отриманих потерпілим пошкоджень.

      Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти:

• оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги насамперед той потребує;
• забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;
• виконати штучне дихання «із рота в рот» або «із рота в ніс» та зовнішній масаж серця і оцінити їх ефективність;
• зупинити кровотечу накладан­ням джгута, стисної пов'язки або пальцевим притискуванням судин;
• накласти пов'язку при пошкодженні (пораненні, опіку, відмороженні, ушибі); 
• іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому забої, термічному ураженні;
• надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утепленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості;
• використати підручні засоби при перенесенні, навантаженні і транспор­туванні потерпілого; 
• визначити необхідність вивезення потерпілого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом;
• користувати­ся аптечкою швидкої допомоги.

      Аптечка швидкої допомоги з набором медикаментів і засобів, мінімальний перелік яких наведено нижче, обов'язково повинна бути на всіх транспорт­них засобах, а також на підприємствах, в організаціях та установах чи їх підроз­ділах, особливо тих, де проводяться небезпечні або шкідливі роботи. Такий набір медикаментів і засобів для надання долікарської допомоги бажано та­кож мати вдома.

Універсальна аптечка першої допомоги слугує для надання першої допомоги на виробництві, будівлях, туристичних походах, в польових і домашніх умовах. Вона містить засоби:

- знеболювальні (промедол, анальгін);

- жарознижувальні, протизапальні (аспірин, парацетамол);

- заспокійливі (настойка валеріани);

- відхаркувальні (мукалтин, бромгексин);

- проти болю в шлунково - кишковому тракті (но-шпа, беластизин);

- адсорбції газів у кишечнику (активоване вугіля);

- від болю в ділянці серця (валідол, нітрогліцерин);

- для приведення людини в свідомість (нашатирний спирт);

- антисептичні препарати для промивання ран, горла (перманганат калію);

- для полоскання рота і горла (розчин борної кислоти);

- змащування забоїв, подряпин, країв ран (спиртовий розчин йоду, розчин брильянтового зеленого);

- дезинфекції і пом'якшення шкіри (борний вазелін).

Крім лікарських засобів в аптечку входять засоби для перев'язки - перев'язувальний пакет, стерильні бинти, стерильна вата, бактерицидний пластир, пакет одноразових шприців, гумовий кровоспинний джгут для часової зупинки кровотечі, шина для накладення на кінцівки при переломах та вивихах, термометр медичний для вимірювання температури, склянка для прийняття ліків, ванночка для промивання очей.

Універсальна аптечка може бути доукомплектована й іншими лікарськими засобами, препаратами за рекомендацією лікарів.

      На промислових підприємствах, де кількість працівників понад 500 осіб, повинен передбачатися фельдшерський пункт, а з кількістю працівників понад 1200 осіб — лікарський медичний пункт. На підприємствах, в місцях постійного чергування медичного персоналу, крім аптечки, повинні бути вивішені на видних місцях також плакати з правилами надання першої допомоги, вико­нання прийомів штучного дихання і зовнішнього масажу серця.

      Для правильної організації надання першої допомоги на кожному під­приємстві, в цехах, відділеннях або інших підрозділах повинні бути відпо­відальні особи за наявність і необхідний стан пристроїв і засобів для на­дання цієї допомоги, що зберігаються в аптечках і сумках першої допомоги, і за систематичне їх поповнення. Ці особи також несуть відповідальність за передання аптечок і сумок по зміні з поміткою в спеціальному жур­налі. Керівник лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує дане підприємство, повинен організувати суворий щорічний контроль за до­держанням правил першої долікарської допомоги, а також за станом і поповненням аптечок і сумок необхідними пристроями і засобами.

 Допомога потерпілому, яка надається немедичними працівниками, повин­на суворо обмежуватися певними її видами (заходами щодо оживлення при клінічній смерті, зупинкою кровотечі, перев'язкою рани, опіку чи відмороженої ділянки, виведенням з непритомного стану, іммобілізацією перелому, перенесенням і транспортуванням потерпілого тощо).

1. Розчин соди і борної кислоти передбачається тільки для робочих місць, де про­водяться роботи з кислотами і лугами.

 2. У цехах і лабораторіях, де не виключена можливість отруєння газами та шкідли­вими речовинами, склад аптечки повинен бути відповідно доповнений.     

3. У набір для сумок першої допомоги не входять шини, гумовий пузир для льо­ду, склянка, чайна ложка, борна кислота і питна сода. Інші медикаменти комплекту­ються в кількості 50%, вказаних у списку.

 4. На внутрішніх дверцятах аптечки слід чітко вказати, які медикаменти застосову­ються при тих чи інших травмах (наприклад, при кровотечі з носа — 3% розчин пере­кису водню тощо).